189-й виборчий округ: ба, дивіться хто прийшов!

Завершився важливий етап парламентської виборчої кампанії. 13 серпня Центральна виборча комісія закінчила процедуру реєстрації кандидатів у народні депутати як за партійними списками, так і в одномандатних виборчих округах. Отже, перед початком активної фази кампанії, пов'язаної з її агітаційним періодом, спробуємо подивитися неупередженим поглядом, хто ж власне цього разу вирішив поборотися за депутатський мандат у 189 одномандатному виборчому окрузі.

Політологами уже відзначався той факт, що межі округу нарізані досить дивно. Його центром визначено м. Красилів, а до складу входять м. Нетішин, Красилівський, Ізяславський, Теофіпольський та Білогірський райони. Однак для когось саме така конструкція видалась ідеальною. Чи принесе вона в такому разі омріяний успіх?

Загалом боротьбу за людські серця розпочало 14 претендентів. Подаємо їх перелік у тому порядку, як вони розташовані на сайті ЦВК і як будуть розміщені у виборчих бюлетенях: Артемчук А. В. – заступник директора з юридичних питань ТОВ „Україна Інвест", Буханевич О. М. – голова Хмельницької обласної громадської організації „Об'єднання за Батьківщину", Глушаков О. О. – заступник начальника з технічних питань державного закладу „Спеціалізована медико-санітарна частина №4" Міністерства охорони здоров'я України, Злакоман С. Л. – директор ТОВ „Кіровоградпресгрупа", Лісовик В. О. – начальник відділу організаційно-кадрової роботи виконавчого апарату Білогірської районної ради, Нечипорук В. П. – пенсіонер, Олуйко В. М. – голова Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Омельчук О. І. – тимчасово не працює, Побережний А. І. – директор-головний лікар ПП „Ірина-2", Сабій І. М. – голова Хмельницької обласної організації Всеукраїнського об'єднання „Свобода", Ткачук І. В. – настоятель Бродецького Свято-Покровського Храму, Шинкарук В. В. – тимчасово не працює, Шуляк В. К. – директор ТОВ ВКП „Авантаж", Яцков Б. О. – директор ТОВ „Ізяславський райагробуд".

Четверо кандидатів були висунуті політичними партіями (О. Глушаков – „УДАРОМ", В. Лісовик – Комуністичною партією України, В. Олуйко – Партією регіонів, І. Сабій – Всеукраїнським об'єднанням „Свобода"), решта десятеро ідуть на вибори шляхом самовисунення. При цьому не усі самовисуванці є позапартійними, двоє із них чітко зафіксували свою партійну приналежність (В. Нечипорук – Об'єднані ліві і селяни та В. Шуляк – Народна партія).

До набору об'єктивних чинників, що впливатимуть на рішення виборців, необхідно віднести й факт прив'язаності кандидата до округу. Побіжний аналіз засвідчує, що шестеро з них (О. Глушаков, В. Лісовик, О. Омельчук, А. Побережний, В. Шуляк, Б. Яцков) проживають в межах виборчого округу, ще четверо (О. Буханевич, В. Олуйко, І. Сабій, В. Шинкарук) – мешкають на Хмельниччині, решта кандидатів – (А. Артемчук, С. Злакоман, В. Нечипорук, І. Ткачук) мають за постійне місце проживання інші регіони України.

Однак аналіз цього фактору буде неповним, коли не вказати місце народження кандидатів. Так, семеро з них поєднує факт народження в одному з населених пунктів, що входять до складу округу (А. Артемчук, В. Лісовик, В. Нечипорук, В. Олуйко, І. Ткачук, В. Шуляк, Б. Яцков), четверо претендентів народилися поза межами Хмельниччини, але частину свого свідомого життя працювали або продовжують працювати тут (О. Буханевич, О. Глушаков, О. Омельчук, А. Побережний). І лише в С. Злакомана, І. Сабія та В. Шинкарука не простежується прямого зв'язку з округом ані своїм народженням, ані постійним місцем проживання. Щоправда, І. Сабій та В. Шинкарук тривалий час проживають в обласному центрі, тоді як С. Злакоман за цим фактором не має прямого відношення до регіону як такого.

Не менше значення для майбутньої перемоги матиме факт політичного позиціонування кандидатів. І в цьому сегменті, очевидно, буде критися щонайбільше несподіванок як для самих суб'єктів виборчого процесу, так і для зацікавленого виборця. Власне на цьому полі відбуватимуться основні „бої" за правилами та поза ними.

Згідно угоди, підписаної А. Яценюком (об'єднана опозиція ВО „Батьківщина" та О. Тягнибоком (ВО „Свобода"), право висунення єдиного кандидата від опозиції у 189 одномандатному виборчому окрузі відійшло свободівцям. Отже, І. Сабій мав би самостійно представляти тут націонал-демократів. Втім, реальність для останнього виявилась далеко не райдужною. Свого часу О. Буханевич також претендував на роль єдиного кандидата, свідченням чого були розміщенні його білборди з логотипом об'єднаної опозиції. Програвши внутрішню боротьбу в міжпартійному середовищі, він наразі не відмовився від участі у виборчих перегонах. Більше того, перед виборами очолив громадську організацію „Об'єднання за Батьківщину". Тобто, технологічно бренд об'єднаної опозиції в тій чи іншій формі експлуатуватиметься й обігруватиметься ним до завершення виборчої кампанії. Зрозуміло, це породжує та надалі продовжуватиме негативізм у свободівців, який уже знайшов свій прояв у тому, що на тих самих білбордах О. Буханевича з'явились написи „самозванець".

Але це не єдина проблема, яку доведеться вирішувати націонал-демократам в окрузі. Поза сумнівом, з опозиційною риторикою до виборця звернеться О. Омельчук, ще нещодавно міський голова Нетішина та член політичної команди „Фронту змін". Наскільки вона зуміла зберегти прихильність, передусім Нетішинського виборця, покаже час, але уже сьогодні можна констатувати той факт, що ображена на старше покоління політиків О. Омельчук буде об'єктивно розривати симпатії громадян, налаштованих на демократичний вектор розвитку держави.

На цьому ж полі також активно працюватимуть А. Побережний (депутат Хмельницької обласної ради попереднього скликання від „Нашої України"), Б. Яцков (член фракції ВО „Батьківщина" в Хмельницькій обласній раді у 2006-2010 рр.), та В. Шинкарук (голова Хмельницької обласної територіальної виборчої комісії, який посів посаду за квотою ВО „Батьківщина"). Якщо останній, ймовірніше за все, виконуватиме роль технічного кандидата, оскільки з даним округом не простежується його безпосереднього зв'язку, то перші два пробуватимуть вести більш-менш серйозну боротьбу, бодай на Ізяславщині.

У даному контексті є дуже важливим, яку позицію щодо націонал-демократів займуть низові партійні осередки тих політичних сил, які знаходяться в опозиції, але свого кандидата не мають. Точніше: чи будуть вони діяти розрізнено, чи все ж таки вдасться досягти певної консолідації та об'єднатися навколо найрейтинговішого кандидата. На сьогодні це питання залишається відкритим.

Не потрібно скидати з рахунку й О. Глушкова, підтримуваного „УДАРОМ". Навіть якщо припустити, що йому не вдасться серйозно втрутитися у боротьбу за депутатський мандат, проте наявність восьми відсотків у репрезентованої В. Кличком політичної команди може відібрати в опозиціонерів такі важливі голоси. Адже частина виборців точно орієнтуватиметься на загальноукраїнський бренд своїх прихильників, і голосуватиме на місцях за їх представників, довіряючи цілковито лідерові, а не орієнтуючись на конкретні прізвища висуванців.

Лівий спектр в окрузі представлятимуть член Комуністичної партії України В. Лісовик та В. Нечипорук. Перший навряд чи зуміє серйозно втрутитися у виборчий розклад, вбачаючи своє завдання скоріше у тому, аби нагадати виборцям про список комуністів та розповісти про невтомну боротьбу з олігархами. Проте об'єктивно при цьому він відбиратиме якісь відсотки у провладних кандидатів (на Хмельниччині рейтинг комуністів не дозволяв долати прохідний бар'єр до більшості рад місцевого рівня).

Натомість В. Нечипорук боротиметься проти всіх, кого вважатиме для себе конкурентом. Він має чималий досвід у веденні виборчих кампаній, двічі перемагав на парламентських виборах в одномандатному виборчому окрузі, щоправда не в такій конструкції. Кожного разу В. Нечипорук будував свою кампанію на жорсткій критиці основних опонентів, незалежно від їх належності до політичних команд та не особливо добираючи засобів. Загалом ідеологія займає похідне місце в політичній визначеності кандидата, свідченням чого була часта зміна фракцій у попередніх скликаннях законодавчого органу. Членство в партії „Об'єднаних лівих і селян" цього разу промовисто вказує на те, що він намагатиметься зібрати голоси виборців, здатних орієнтуватися на соціалістичний вектор розвитку держави та конкретно селянства, яке складає значний відсоток мешканців округу.

Протистояти правій та лівій опозиції будуть висуванець Партії регіонів В. Олуйко та член Народної партії В. Шуляк. Але не в меншій мірі вони протистоятимуть й один одному. Ще нещодавно особисті друзі, члени однієї політичної команди В. Литвина, сьогодні по-серйозному конкуруватимуть. І не лише у боротьбі за голоси виборця, але й за доступ до застосування адміністративного ресурсу. У кожного за спиною чималий досвід як публічної політичної боротьби, так і різних кулуарних домовленостей. Чиї аргументи виявляться переконливішими і в тому, й в іншому, покаже час.

Однак уже сьогодні є очевидним, що обом доведеться відповідати на досить незручні питання. Адже у парламенті обидві партії входили до складу більшості і голосували за непопулярні рішення, незважаючи, чи це відносилося до скорочення пільг вразливим категоріям населення, чи стосувалося впровадження Пенсійної реформи. Саме з огляду на цю обставину, досвідчений В. Шуляк, аби мати можливість збільшити простір для маневру, пішов на вибори самовисуванцем. Це дозволятиме йому критично оцінювати певні дії влади, і наразі надаватиме перевагу перед В. Олуйком, який повністю прив'язаний до ініціатив Партії регіонів. Наскільки вдало В. Шуляк скористається своїм виграшним становищем знову ж таки покаже час.

В той же час до переваг В. Олуйка можна віднести факт наявності розгалужених партійних осередків. Чи виявляться вони дієвим механізмом, аби допомогти йому достукатися до виборця, залежить від внутрішньопартійних настанов. Проте наскільки категоричними вони будуть сьогодні напевно не знає й сам В. Олуйко. В партійному середовищі не все так однозначно на предмет його балотування. В той же час в цьому питанні цілком виразно проглядається й інша небезпечна тенденція, яка може призвести до невтішних наслідків. Практика партійного будівництва Партією регіонів, коли, приміром, державних службовців особливо ніхто й не питає про їхнє бажання набути „членства", може зіграти ведмежу послугу як для самої структури, так і для їхнього висуванця.

На тлі запеклої боротьби представників влади та опозиції шукатимуть свій шанс позапартійні кандидати, які не обтяжені партійною відповідальністю за попередні наслідки діяльності. Найвирогідніше, вони подаватимуть себе прагматичними політиками, а виборцям пропонуватимуть вирішення конкретних справ як місцевої проблематики, так і загальнодержавного значення. При цьому демонструючи власний позитивний досвід діяльності на цій ниві. Уже так сьогодні діє, до прикладу, А. Артемчук, „громадська ініціатива" якого веде активну роботу на теренах усього округу. Обрана тактика також може виявитися одним із шляхів до отримання омріяного мандату.

Віктор Адамський, історик,

депутат обласної ради.